СВІТЛО ПАМ’ЯТІ І ЗНАНЬ: ПРО ПРОСВІТНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ МУЗЕЮ ІВАНОВИЦЬКОГО ЛІЦЕЮ
Є люди, які не просто збирають старі речі — вони зберігають пам’ять. Такою справою вже багато років живе керівник музею «Історії села Івановичі» Вячеслав Пишнюк. Його статті у місцевій газеті «Вісті» — це не просто тексти на папері. Це — живі сторінки історії нашого села, розповіді про людей, про добро, про любов до рідної землі. За багаторічну та плідну співпрацю редакція газети «Вісті» висловила Вячеславу Миколайовичу щиру подяку — як людині, котра словом і ділом зберігає духовні скарби нашої громади.
Сьогодні музей Івановицького ліцею — це не просто кімната зі старими експонатами. Це — місце, де історія дихає, говорить і навчає. І про цю роботу розповідають публікації у «Вістях».
Одного разу читачі газети мали можливість здійснити «віртуальну подорож» до нашого музею — просто навівши телефон на QR-код. Історія ожила у форматі сучасності: кожен зміг побачити, чим живе музей сьогодні.
В іншому номері — тепла розповідь про «випускників 1985 року», які повернулися до своєї школи. Вони знову сіли за парти, пройшли стежками дитинства, відвідали музей, де кожен експонат нагадав про юність, друзів і щасливі роки.
А ще — «історія старенької прядки», яку передала до музею родина Метельських. Колись вона слухняно служила бабусі, а тепер «розповідає» дітям і дорослим, як важко, але з любов’ю працювали наші пращури. Така річ — ніби жива: доторкнись, і відчуєш тепло рук минулих поколінь.
Не залишила байдужими й стаття про «вчительку Євгенію Пилипівну», котра присвятила своє життя дітям. Її імена немає на вулицях чи площах, але воно живе в сотнях вдячних сердець. Бо найбільша нагорода для педагога — це пам'ять і любов учнів.
А ще однією важливою подією стала «зустріч із Юрієм Володимировичем Грабовським», керівником історико-краєзнавчого музею Пулинського ліцею. Він поділився досвідом музейної роботи у школі, дав нові ідеї, поради та натхнення. Такі зустрічі об’єднують тих, хто працює для спільної мети — зберігати й передавати знання та пам’ять.
Щира вдячність редакції газети «Вісті» — за довіру, за підтримку, за те, що бачите важливість просвітницької діяльності музею. Адже саме через такі публікації історія села стає ближчою до кожного з нас.
Просвітницька діяльність музею — це місток між минулим і сьогоденням. Це шлях росту, розвитку і процвітання. Бо коли ми пам’ятаємо своє коріння — ми маємо силу рости далі.
Музей «Історії села Івановичі» продовжує нести людям світло знань, добра і вдячності. І кожен, хто переступить його поріг, відчує: «історія жива — поки її пам’ятають.»
