Оновлена експозиція розділу музею «Витоки села Івановичі: найдавніші часи»
На стенді «Історія села» оновлено інформацію щодо найдавніших етапів історії села, яка була отримана у результатів пошукових дій керівника та активу музею.
У XIV-XVI століттях Житомирщина входила до складу Київського воєводства Великого князівства Литовського. До вашої уваги копія з опису Житомирського замку 1545 року де згадуються Івановичі як маєток Герасима Халецького, який у той час був Овруцьким старостою.
Після Люблінської унії (1569) волинські землі увійшли до складу Речі Посполитої та були загарбані польськими магнатами. Село Івановичі згадується в Акті від 1618 року 2 травня у скарзі Адама Шкляревського слуги князя Януша Острозького на козацького полковника Калиновського, який разом з козаками пограбував маєтки князя, а в селі Івановичі убили сина отамана Григорія Чечелевича, який був похований біля церкви Святої Пречисти. Можливо, якщо розкопати надгробний камінь з надписом «Тут лежить…» ми дізнаємось про цю подію значно більше. А ось кам’яний хрест іншого поховання на подвір’ї храму датований 1604 роком.
Після другого поділу Польщі, в 1793 році, Росія загарбала Правобережну Україну, в тому числі й Івановичі. Село ввійшло до Пулинського маєтку Житомирського повіту, який належав Вацлаву Ганському. Вацлав Ганський був одружений з Евеліною, дочкою воєводи Ржевуцького. Вона після смерті Вацлава стала дружиною відомого французького письменника Оноре де Бальзака.
А у 1839 р. село Івановичі було придбане Карлом Качковським – відомим громадським діячем, письменником, лікарем. Завдяки його старанням в Житомирі було відкрито першу друкарню та книгарню при ній. За участь у січневому повстанні спеціальним розпорядженням російського уряду К. Качковський був засланий до містечка Вайлуки Воронезької губернії. Його маєток у 1863р. було продано з публічних торгів полковнику барону Олександру Штакельбергу , а після смерті належав баронесі Олександрі Федосіївні Штакельберг. За уставною грамотою 1865 року в селі нараховувалось: 391житель в 129 дворах.
Після реформи 1861 року, життя селян не поліпшилось, кращі угіддя дістались чехам та німцям колоністам. Саме чехи започаткували вирощування хмелю у селі Івановичі. Коли врожай хмелю був незначний, чехи – колоністи сушили його на горищах своїх будинків. І саме декілька будинків з такими горищами збереглись в нашому селі до наших днів.
Оновлено стенд «Храм Свято – Різдва - Богородиці», який доповнено новими церковними речами, фото та описами історичного минулого храму.
Осередком духовності нашого села є церква Свято – Різдва – Богородиці, яка була збудована у 1755 році на кошти прихожан без використання жодного цвяха. В 2011 році отець Владислава передав церковні речі, які є духовним осередком експозиції музею. Перед вами напрестольний хрест, Євангеліє, ікони та інші церковні речі, з допомогою яких проводили служби та обряди в храмі. Прошу звернути вашу увагу на престольне Євангеліє, яке було надруковане у Києво – Печерській Лаврі у 1904 році та слугувало церкві більше 100 років.
